А пам'ятаєш?
А пам'ятаєш? Ти був таким смішним, У шортах фіолетових І ще кросівки мав зелені, А у мене були бантики рожеві І щічки червоні-червоні. Ми гасали з тобою весь день. Нас впізнавали усі перехожі, Здалеку кричали, Що батьки вже кличуть додому, А ми не слухались їх. Ти за руку мене так міцно стискав, І мчали далеко-далеко, Шукали нас день, а, може, і два. Знаходили пізно: вже вечір. Світили на небі зірки, А місяць дорогу знайти помагав. Ти завжди попереду йшов, Аби я не спіткнулась, не впала. А пам'ятаєш? Ми бігли по піску з тобою, Він ноги обпікав обом, Такий гарячий, Що хотілося вже впасти, А ти кричав: " Не зупиняйся!". І я слухала завжди тебе Не суперечила ніколи я, Бо вірила, що ти завжди зі мною будеш. А пам'ятаєш? Я одягала найкращу сукенку, А ти — свій новенький костюм. Ми заходили у двері шкільні, Де пісня святкова лунала. Ти у танці повільному мене закрутив, Тож нічого, крім тебе, Не бачила я.
2021-04-14 09:40:09
9
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Сандра Мей
Відповісти
2021-04-14 19:21:52
Подобається
Темрява
Цей вірш навчив мене спішити жити наше життя таке коротке...Вірш клас
Відповісти
2021-04-15 12:51:28
2
Блакитноока
@Темрява дякую! Час спливає дуже швидко, тому потрібно вміти насолоджуватися кожним моментом, аби потім не шкодувати...
Відповісти
2021-04-15 18:32:34
1
Схожі вірші
Всі
У серці...
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
10130
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2481