Блакитноока
@blakutnooka
Літаю в емпіреях🦋 Сестра по написанні "ванільної ванілі" @divchyna_osin❤️
Блог Всі
Без паніки!
Новини
6
54
що таке життя?
Цікаве, Думки вголос, Різне
3
129
Новини, Різне, Питання
10
72
Книги Всі
Вірші Всі
нумо божеволіти?
легким помахом уже посивілих крил, терпким післясмаком нового буття, знайти себе з-поміж крихких щастя мірил, поки не відбулося до нової надреальності закриття зимово-крижані порухи голих ялин, танцюють світанку весняного промінці, в очікуванні періоду лютневих хуртовин, поки тепло не може перемогти на березня початковій сторінці епогей танення снігу на вулицях, коли настане вибір вільних ночей, бачити відчуження у твоїх небесно-блакитних зіницях, згубити себе заради скалічених миттєвостей кричу, мов не своя, а навкруги холодна порожнеча, досі закутана у владно-туманну імлу, а так би хотілося сховатися за теплотою твого плеча, допоки надворі ледь-ледь відчутні ознаки антициклону занадто втомлена погодніми змінами, насмішками зухвалої зими та ледве вловимими подихами весни, люди хочуть жити, а не бути безхребетними манекенами, нумо знову божеволіти, немов би у тому, що коїться, немає нашої вини? ©solenka
11
2
197
хто я для тебе?
хто я для тебе? подих свіжого вітру чи шматок блакитного неба? у магазині вибрати яскравого відтінку палітру чи викликає моя присутність у тобі потребу? спалити би незгоди мости, поки вогонь усередині ще палає, гадаєш, зможемо разом звідси виплисти? у теплих краях, де тепло між дотиками застигло, уже смеркає, забудемо нарешті холодні світи самоти десь там, де наше місце сили, насичене емоціями наших стомлених та по-літньому гарячих світанків, де гармонія на вустах у людей, де місяць та сонце перепросили, коли вільного простору не залишиться від розпачу міцних замків, де кожен куток у затишку купається — там ми планетами марили © solenka
11
0
182
дитинства сад
привіт, дитинства сад, цвітуть яблуні, буяють вишні, ти як? бачиш, я знову тут, готова мріяти під зорепад, нагадуєш мені пісні з присмаком світанку, життя колишнє вернулася до тебе, друже, хоч так боялася, що проженеш звідси, пам'ятаю ту весну з дощами — за руки попри калюжі, щойно дитиною сміялася, тепер дорослою пригадую ті часи усе підвладне трансформації, а ти не змінився, такий же світлий, мудрий, хоч не один десяток років вже минув, колись, давним-давно, мій зір серед літніх барв губився, ти ж навчав мене усьому, що під силу було, завжди до щастя линув віриш? та з тобою залишилися мої бажання, нездійснені цілі, яким не під силу дорослішання, знала б тоді, що стільки нещастя через один неправильний крок, то, напевне, досі розмовляла б вечорами з вітром, не наробила б тих помилок і що не кажи, та все тимчасово, навіть біль потроху зникає, безмірний досвід у кишені, нумо все почати з самого початку? заховатися би за вишнею, принишкнути у траві, поки ще не смеркає, облаштувати нове місце достатку, пронизану казками та вірою в дива хатку ©solenka
12
0
251