дитинство
Забудь, не згадуй, у пам'яті своїй далеко заховай, про ті солодкі часи забувай. А тоді було літо, і нас так багато, хлопчики, дівчатка кудись біжать отак завзято, ніби надворі якесь дивне свято. За вікном вже темно, а ми знову від батьків втекли нечемно, весь день диво-хатинки з дерев'яних палиць робили натхненно, а тепер здається, що це даремно. Мама кличе, а тато вже на вулицях шукає, а нас там немає, та дитинство наше дуже швидко минає, але думали, час нас не спіймає. Клято вірили, що будемо завжди разом, ходитимемо усюди гуртом, та руки мої більше не заляпані шоколадом, наша спільна юність відцвітає листопадом. Приїжджаю до рідної хатини — ніхто уваги на мене не звертає, стороною оминає, ніби у пам'яті вашій того немає, що колись називали раєм. by s_olenkaaa_
2021-07-06 19:14:27
9
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Блакитноока
дякую!
Відповісти
2021-07-07 06:19:24
Подобається
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3915
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3344