літо та кохання
У них було лиш літо та кохання, оминули безглузді зітхання, усе відтягували хвилину прощання, аби уникнути на довший час страждання. Легкий вітерець та обійми у полях, та кров знову кипить у скронях, він з'являтися буде їй тільки у мареннях, не обговорюватимуть спільне майбутнє в деталях. А ж обоє щасливими стати хотіли, вона у його руках тремтіла, слова теплі шепотіла, зорі у небі знову мерехтіли. Червневі вечори та спів птахів, він відпускати її не хотів, вона ж була одним із найбільших гріхів, а у календарі залишалося все менше днів. Неймовірна липнева погода та прогулянки у лісі, квіти у її темному волоссі, та зовсім скоро будуть у іншому статусі — на різних картах у атласі. Серпневі світанки, танці босоніж по росі щоранку, він виконував усі її забаганки, та вересня початок увів у стан лихоманки. by s_olenkaaa_
2021-07-12 16:13:41
10
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Сандра Мей
погоджуюсь, автор молодець❤️❤️❤️
Відповісти
2021-07-14 18:25:14
1
Блакитноока
дякую!💕
Відповісти
2021-07-15 05:24:59
1
Блакитноока
@Сандра Мей дуже дякую!💕
Відповісти
2021-07-15 05:25:08
1
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1961
Тени собственного сердца ...
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
1579