м и н у л е
На тілі утворювалися маленькі ранки, а вони говорили, що загоїться все, я не пам'ятала, як це зустрічати світанки, а варто було слухати власне серце. По небу досі пливуть блакитні хмари, та чомусь навколо сіріє усе, опівночі до мене приходять бісові примари, та я вірю, що дивна звістка в моє життя радість принесе. Щоранку вмиваюся холодною водою, аби забути назавжди усе, якби хтось сказав, що наші прогулянки завершаться бідою — я б плюнула йому в лице. Напевне, з роками про ті події навіть не згадаю, і буду радіти кожній хвилині, та зараз, на жаль, усе пам'ятаю, навіщо ж повірила тій підлій людині? © solenka
2021-08-16 11:57:56
8
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Дівчина Осінь
😍😍😍
Відповісти
2021-08-16 16:48:25
1
Блакитноока
Відповісти
2021-08-16 18:50:21
Подобається
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4041
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1497