д о р о с л е ж и т т я
А мій потяг вже наближається, та серце зовсім мені не підкоряється, пахучий цвіт навкруги розлітається, та сонце з неба більше не усміхається. Дорога далі — в порожнечу, а я все більше хочу скоїти втечу, та своїм думкам знову суперечу, і вкотре випробовую свою удачу. А я стою і бачу потяг, і на ньому якийсь безглуздий кольоровий стяг, у своїх руках калини тримаю кетяг, аби мене із справ невдалих витяг. Ще лічені секунди, і я буду згадувати про його троянди, і про те, як разом вішали гірлянди, а спільні з ним епізоди залишаться для підліткової легенди. Сиджу і дивлюсь на краплі дощу, що стікають по брудному склу, та за ними бачу найвищу гору, а ми туди ходили досхочу. Світ жорстокий так швидко свої обійми відкриває, а ностальгія з головою накриває, здається, десь за рогом соловейко заспіває, та більше його там немає. Нова сходинка в доросле життя, а мені так хочеться відчути його серцебиття — і через це я поринаю у безпам'яття, аби зробити нове відкриття. Стільки чужих людей, і про них стільки ж абсурдних повістей, та в мене нема відповідей, аби виграти хоч одну із лотерей. А в голові мікс відчуттів, і про це можна написати безліч віршів, та я вже чекаю його листів, аби здолати один із складних маршрутів. © Блакитноока
2021-05-20 13:45:11
13
0
Схожі вірші
Всі
Я отпущу с временем дальше ...
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
2906
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2011