Школа
Сьогодні - понеділок, Ти йдеш у перший клас, Ти вперше на лінійці, Святковій, урочистій... Ти відчуваєш радість, Й хвилюєшся водночас, Ти усміхаєшся і йдеш вперед. Усе таке нове, незнане, А далі - незвідані шляхи... І однокласники тепер, Немов твоя родина... Пліч-о-пліч одинадцять довгих років. Ти знаєш їх, вони - тебе. Ви разом плачете, смієтесь. І, здавши всі екзамени, Ви вирушите у майбуття. Ви не зустрінетеся ніколи більше, І не зберетесь дружнім класом. Але цей досвід перший, Служитиме й далі у житті. Він допоможе вам не здатись, Не впасти серед поля, А стане у нагоді, Щоби дістати перемогу. © Блакитноока
2021-01-23 19:45:48
5
0
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
8393
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5021