б е з в і с т и
А я знову закохалася, кілька днів після цього сміялася, і подруга відверто з мене насміхалася. Я згадала про минулі помилки, котрі на глибині засіли, немов осінні листки, і мої улюблені квіти згубили свої останні пелюстки. Я почала боятися, що все вкотре може на шматки розлетітися, і після цього назад не повернутися. Поки у голові своїй придумала теорій безліч, ти подарував мені чарівну річ, і набула для мене нового сенсу ніч. Ми ходили з тобою на прогулянки, та ти не дарував мені квітки, а потім я була в захваті від твоєї екзотики. Здавалось, ми обоє не звідти, і це точно не наші світи, бо згубилися з тобою безвісти. © Блакитноока
2021-05-16 10:38:24
15
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Adya Tim
Більш схоже на розповідь, але дуже душевно🥰
Відповісти
2021-05-16 11:18:46
Подобається
Блакитноока
@Adya Tim дякую!
Відповісти
2021-05-16 11:31:25
Подобається
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2481
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4504