б е з в і с т и
А я знову закохалася, кілька днів після цього сміялася, і подруга відверто з мене насміхалася. Я згадала про минулі помилки, котрі на глибині засіли, немов осінні листки, і мої улюблені квіти згубили свої останні пелюстки. Я почала боятися, що все вкотре може на шматки розлетітися, і після цього назад не повернутися. Поки у голові своїй придумала теорій безліч, ти подарував мені чарівну річ, і набула для мене нового сенсу ніч. Ми ходили з тобою на прогулянки, та ти не дарував мені квітки, а потім я була в захваті від твоєї екзотики. Здавалось, ми обоє не звідти, і це точно не наші світи, бо згубилися з тобою безвісти. © Блакитноока
2021-05-16 10:38:24
15
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Adya Tim
Більш схоже на розповідь, але дуже душевно🥰
Відповісти
2021-05-16 11:18:46
Подобається
Блакитноока
@Adya Tim дякую!
Відповісти
2021-05-16 11:31:25
Подобається
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2662
Закат декабря
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
2407