б е з в і с т и
Блакитноока
А я знову закохалася, кілька днів після цього сміялася, і подруга відверто з мене насміхалася. Я згадала про минулі помилки, котрі на глибині засіли, немов осінні листки, і мої улюблені квіти згубили свої останні пелюстки. Я почала боятися, що все вкотре може на шматки розлетітися, і після цього назад не повернутися. Поки у голові своїй придумала теорій безліч, ти подарував мені чарівну річ, і набула для мене нового сенсу ніч. Ми ходили з тобою на прогулянки, та ти не дарував мені квітки, а потім я була в захваті від твоєї екзотики. Здавалось, ми обоє не звідти, і це точно не наші світи, бо згубилися з тобою безвісти. © Блакитноока
2021-05-16 10:38:24
15
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Adya Tim
Більш схоже на розповідь, але дуже душевно🥰
Відповісти
2021-05-16 11:18:46
Подобається
Блакитноока
@Adya Tim дякую!
Відповісти
2021-05-16 11:31:25
Подобається
Інші вірші поета
д о р о с л е ж и т т я дитинства сад ж о в т е н ь п о р а з к а
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11395
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12361