в е с н а
Блакитноока
А я так чекала приходу весни, Бо саме тоді оживали мої таємні сни. Після лютої зимової війни зникали з мого шляху усі брехуни. Я так обожнювала цю теплу пору, У дворі зустрічала галасливу дітвору, А потім піддавалась чарівному вечору. Ми книжку читали разом І він мене огортав дивним теплом, Із тексту слова маркером яскравим виділяв, А навкруги пахло чорним шоколадом. © Блакитноока
2021-05-14 16:10:48
10
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
R E
Атмосферненько)))
Відповісти
2021-05-14 19:52:20
2
Блакитноока
@R E дякую!
Відповісти
2021-05-15 11:13:48
1
Інші вірші поета
Осінь зимова казка м а т е м а т и к а Буває час...
Інші поети
Airad
@dassha
oo_WoW_oo
@oo_WoW_oo
Doesnt Matter
@Doesntmatter
Схожі вірші
Всі
У серці...
Катерина Данилевська
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
9712
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4985