м а т е м а т и к а
Моє життя чимось схоже на математику, тому я хотіла серед складних рівнянь знайти естетику, та довгі формули перетворили все на фантастику. Я піддавалась ліричній музиці, та думками витала десь у галактиці, аби з голови втекли всі поняття, що вивчила ще на фізиці. На моєму шляху траплялись дивні задачі, з одним чи двома невідомими, а коли знаходила їх серед поля макового — ми ставали хорошими знайомими. © Блакитноока
2021-05-30 11:51:32
11
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Блакитноока
дякую! Погоджуюся))
Відповісти
2021-06-01 15:44:55
Подобається
Блакитноока
йой, дуже дякую! Постараюся ще якісь схожі написати! Якщо, звісно, не нападе Муз, який буде на вухо шепотіти нові рядки про кохання))
Відповісти
2021-07-02 09:32:19
Подобається
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12499
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2011