Плюс та мінус
А їх у світі тільки двоє, і кожен шукає оте "своє", вона хотіла, аби він став її героєм, у плани не входило шукати інших за небокраєм. У обох були власні рамки, інколи закривались від усіх на три замки, та найбільше бажали підтримки, мріяли разом зустрічати світанки. Жодного досвіду, лиш монетка на щасливу долю в кишені, та обоє опинилися на спільній сцені, наскрізь проблемами власними обплетені, разом чекали чарівної осені. Він обожнював її недоліки, клявся кохати навіки, а вона його шрами лікувала, тілом хлопця мандрувала, де болить — цілувала. Косинус та синус — плюс та мінус, усе буття — один на двох автобус, вона була найжаданішою із усіх спокус, від неї злітав до небес його пульс. © Блакитноока
2021-06-09 16:38:45
9
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Блакитноока
Відповісти
2021-06-09 19:31:33
1
R E
Фантастично
Відповісти
2021-06-12 13:35:56
1
Блакитноока
@R E дякую!💕
Відповісти
2021-06-12 18:46:31
1
Схожі вірші
Всі
Я отпущу с временем дальше ...
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
3493
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2210