Плюс та мінус
А їх у світі тільки двоє, і кожен шукає оте "своє", вона хотіла, аби він став її героєм, у плани не входило шукати інших за небокраєм. У обох були власні рамки, інколи закривались від усіх на три замки, та найбільше бажали підтримки, мріяли разом зустрічати світанки. Жодного досвіду, лиш монетка на щасливу долю в кишені, та обоє опинилися на спільній сцені, наскрізь проблемами власними обплетені, разом чекали чарівної осені. Він обожнював її недоліки, клявся кохати навіки, а вона його шрами лікувала, тілом хлопця мандрувала, де болить — цілувала. Косинус та синус — плюс та мінус, усе буття — один на двох автобус, вона була найжаданішою із усіх спокус, від неї злітав до небес його пульс. © Блакитноока
2021-06-09 16:38:45
9
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Блакитноока
Відповісти
2021-06-09 19:31:33
1
R E
Фантастично
Відповісти
2021-06-12 13:35:56
1
Блакитноока
@R E дякую!💕
Відповісти
2021-06-12 18:46:31
1
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
2661
У серці...
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
9712