Лише ти
Блакитноока
В мареннях моїх з'являвся ти... Щоночі бачила зображення одне. На нім всміхався щиро ти, Немов дитя: мале, незріле. А я торкалась руки твоєї Та зігрівалась ласкою цією... На обрій сонце піднялось, Забрало і тебе з собою, Немов не було тих світанків, Тих ніжних теплих ранків. © Блакитноока
2021-01-21 10:18:08
11
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Ledi ПТАШКА #ОЛД #ТОК
Як гарно ви передаєте відчуття любові, кохання.
Відповісти
2021-01-26 00:23:41
2
Блакитноока
@Ledi ПТАШКА #ОЛД #ТОК спасибі) Мені дуже приємно))
Відповісти
2021-01-26 13:18:18
1
Інші вірші поета
Кохаю д о р о с л е ж и т т я ц і л у й м а т е м а т и к а
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Закат декабря
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
1783
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1785