Лише ти
Блакитноока
В мареннях моїх з'являвся ти... Щоночі бачила зображення одне. На нім всміхався щиро ти, Немов дитя: мале, незріле. А я торкалась руки твоєї Та зігрівалась ласкою цією... На обрій сонце піднялось, Забрало і тебе з собою, Немов не було тих світанків, Тих ніжних теплих ранків. © Блакитноока
2021-01-21 10:18:08
11
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Ledi ПТАШКА #ОЛД #ТОК
Як гарно ви передаєте відчуття любові, кохання.
Відповісти
2021-01-26 00:23:41
2
Блакитноока
@Ledi ПТАШКА #ОЛД #ТОК спасибі) Мені дуже приємно))
Відповісти
2021-01-26 13:18:18
1
Інші вірші поета
Валентинів день Як гадаєш? м о в ч а т и к і н е ц ь
Інші поети
Ezra Briscoe
@poet_mind
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3344
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1785