с в і т
Блакитноока
Дитячий світе, зустріньмося знову? Я хочу почути колискову, згадати нашу спільну мову, бігти між травами — зривати квітку польову, ліпити бабу снігову, малювати свою долю веселкову казковий світе, колись ми попрощаємося і я перестану мріяти, можливо, у інтересах інших доведеться діяти, квиток щасливий зім'яти, життя своє комусь нещирому довірити, вогник у собі на довгий час загасити дорослий світе, ти допоможеш мені? До нашої зустрічі лічені дні, я так боюся опинитися на чужині, не співати оті пісні голосні, так хочеться згадати ті часи безтурботні, коли були ще такі маленькі та смішні. © solenka
2021-07-22 19:54:57
9
0
Інші вірші поета
І ти пішов... в е с н а покоління битих колін Осінь...
Інші поети
Mrs Monica L
@MrsMonica
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
8393
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11542