Буває час...
Блакитноока
Буває час, Коли думки стають словами, Лягають на листок рядками... Буває час, Коли серед ночі темної прокидаєшся, Рукою до тумби тягнешся, І виривається усе назовні. Беззупину описуєш все те, Що жити стільки років не дає... Буває час, Коли сидиш при світлі лампи І розумієш, що дарма на світі не існуєш. На землю цю тебе послав Всевишній, Аби місію виконати змогла. І байдуже, що тебе засудять люди, Вони творці свого життя, Тому повинні думати про себе, А не казати, що в тобі не так. © Блакитноока
2021-04-29 18:57:19
10
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Ledi ПТАШКА #ОЛД #ТОК
Мудрі слова. Я взяла в закладочку - перечитуватиму.
Відповісти
2021-04-29 19:07:11
1
Блакитноока
@Ledi ПТАШКА #ОЛД #ТОК Дякую! Рада, що оцінили))
Відповісти
2021-04-29 19:11:12
1
Інші вірші поета
Минуло все, минули ми така закохана Як гадаєш? Море
Інші поети
_Юпитер_
@_Cuddlies_
Схожі вірші
Всі
وردةٌ قبِيحة
تُومِي.
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
3205
Я граю лише уві снах...
Nadine Tikhonovitch
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5478