п р и р е ч е н і
Дідько, ти ж знаєш, що ми приречені,
і знову марні розкидаєш обіцянки,
неможливо повірити — іншим людям ми призначені,
кінець! і крапка! Забудь наші веснянки!
І як би тобі складно не було,
якщо відверто — складно буде нам обом,
та продовження годі чекати — усе минуло, загуло!
Лиш бісове завершення — з фотокартками альбом.
Забуду про ромашки,
які колись в собі несли глибокий сенс,
яке розчарування! Літають над хатиною пташки,
о, і зозуля — трясця, та вона ще той екстрасенс!
Роки рахує й сповіщає про втрату,
як би я знала тоді — до лісу б того не пішла,
і день той пам'ятаю, і її, й злощасну дату,
сама собі я суперечу, та біда, мабуть, будь-де нас віднайшла...
© solenka
2021-10-08 11:27:02
5
0