Десь між посиланнями
А вони досі ставили парні статуси, Листувались кожного дня до опівночі, І пристроїв своїх розумних з рук не випускали зовсім, Бо надсилали один одному безглузді дописи, І слухали одну й ту ж абсурдну музику. Вони не знали, що таке взаємність, Хоч думали, що виросли вже з мультиків. Поняття ніжності лишалося загадкою, Бо плутали його із перепискою, Із смайлами, яких скидали всім і всюди, І байдуже було чи Телеграм, чи Інстаграм. Вони губилися серед груп сумнівних в мережі, Бо вірили, що зможуть виграти у розіграші. Чим більше лайків було в них на фото, Тим більше зелені збирали у кишенях... Вони ніколи не блукали нічним містом, Не бігли у кав'ярню, Он ту, що там за рогом, недалечко, Аби сховатись від дощу рясного. Вони частину із життя свого вирвали, Як люди виривають недолугий фрагмент з тексту, Згубились десь між посиланнями... © Блакитноока
2021-04-21 17:32:57
9
0
Схожі вірші
Всі
Пóдрузі
Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.
48
12
2592
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4041