О с і н ь
На вулиці дощить — кутаюсь в осінню прохолоду, листя під ногами шелестить — відчуваю особливу насолоду. Невдовзі туман запанує містом — та я зовсім його не боюсь, мине година, мить, хвилина — все повниться чудернацьким змістом, у атмосфері вересневих вечорів надовго загублюсь. Золотава пора займе свою варту, а вітер так палко-палко обійме, зупинитися чи йти далі — піддаватися азарту? Маю надію, що мене осінь до себе обов'язково прийме. Не дочекаюся, мабуть, бабиного літа, знову плацкарти — і краплі на склі, витягаю із шафи теплий светр, бо центр, занурений в імлі, стоїть, і далі біжу, долаючи все нові маршрути, аби зіграти гідну роль у жовтневому спектаклі. © solenka
2021-09-08 15:53:39
9
0
Схожі вірші
Всі
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
1827
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
2661