О с і н ь

Блакитноока

На вулиці дощить — кутаюсь в осінню прохолоду, листя під ногами шелестить — відчуваю особливу насолоду. Невдовзі туман запанує містом — та я зовсім його не боюсь, мине година, мить, хвилина — все повниться чудернацьким змістом, у атмосфері вересневих вечорів надовго загублюсь. Золотава пора займе свою варту, а вітер так палко-палко обійме, зупинитися чи йти далі — піддаватися азарту? Маю надію, що мене осінь до себе обов'язково прийме. Не дочекаюся, мабуть, бабиного літа, знову плацкарти — і краплі на склі, витягаю із шафи теплий светр, бо центр, занурений в імлі, стоїть, і далі біжу, долаючи все нові маршрути, аби зіграти гідну роль у жовтневому спектаклі. © solenka

2021-09-08 15:53:39

Інші вірші поета

Море п р и р е ч е н і Єдиний шанс Щастя, ти де?

Інші поети

Kate Bondari

@Kate_Bondari_17

fik_snaet_kto

@fik_snaet_kto

Ana Jannat

@AnaKJ

Схожі вірші

Всі

Question 1?/Вопрос 1?

shadowlinxxx morgan

The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx

3852

وردةٌ قبِيحة

تُومِي.

و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟

2742