п о р а з к а

Блакитноока

А це моя вже, мабуть, сота поразка, та спочатку хотілось, аби почалася чарівна казка, однак завершилася ота стежина, якою так довго я ходила... Кривдники мені сказали лиш кілька "добрих" слів, та я йшла попри їхній гнів, а тепер мій корабель втратив мільйони кольорів, наді мною зав'язалось багато вузлів. Вони не говорили мені "будь ласка", і з часом зникла їхня маска, так і десь собі ходить моя ласка, простір закрила чорна вивіска. Я так намагалася з ними почати дружити, та натомість вони мене повністю планували знищити, аби перестала нарешті цвісти, і всім добро приносити. Яким же було моє розчарування, коли вони оголосили своє останнє побажання, пропало десь кохання — було лиш довге мовчання, що перетворилося на покарання. Людей дотепер терпіти не можу, вони ніколи не скажуть:" Я тобі допоможу!", та я порятунку не знаходжу, намагання провалитись крізь землю стороною обходжу. © Блакитноока

2021-06-13 18:40:56

Інші вірші поета

Спробувати знову поміж картин Лише ти Я, ти і наше щастя

Інші поети

Doesnt Matter

@Doesntmatter

Milacka

@malenka_milachka

Лео Лея

@lesya_yurp

Схожі вірші

Всі

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

1224

У серці...

Катерина Данилевська

Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.

107

9712