п о р а з к а
А це моя вже, мабуть, сота поразка, та спочатку хотілось, аби почалася чарівна казка, однак завершилася ота стежина, якою так довго я ходила... Кривдники мені сказали лиш кілька "добрих" слів, та я йшла попри їхній гнів, а тепер мій корабель втратив мільйони кольорів, наді мною зав'язалось багато вузлів. Вони не говорили мені "будь ласка", і з часом зникла їхня маска, так і десь собі ходить моя ласка, простір закрила чорна вивіска. Я так намагалася з ними почати дружити, та натомість вони мене повністю планували знищити, аби перестала нарешті цвісти, і всім добро приносити. Яким же було моє розчарування, коли вони оголосили своє останнє побажання, пропало десь кохання — було лиш довге мовчання, що перетворилося на покарання. Людей дотепер терпіти не можу, вони ніколи не скажуть:" Я тобі допоможу!", та я порятунку не знаходжу, намагання провалитись крізь землю стороною обходжу. © Блакитноока
2021-06-13 18:40:56
10
0
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11542
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1497