Повірити в казку
Блакитноока
А ти знову чомусь хочеш плакать, Зітхать, що омріяне не збулось. Гадаєш, що далі ще гірше, І впасти схочеш серед дороги. Покинути те, що розпочати навіть не встигла. "Але, дідько, ти ж сильна", — мовить твій внутрішній голос. Серце полегшено стукне у грудях, А окуляри рожеві впадуть з твоїх очей, І ангел з плеча правого зжене чорта, Той впаде на землю, не забувши скрикнути. Він не підніметься більше, Бо зло нарешті програє. І ти повіриш у казку, Де добро здолає всі муки. © Блакитноока
2021-04-11 16:31:04
12
0
Інші вірші поета
обожнювати А як це так? м а т е м а т и к а т у р и с т
Інші поети
Lady K.I.M
@lady_KIM
Де Лайт
@fosfadok
Olya Shmagailo
@Olya_Shmagailo
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4560
У серці...
Катерина Данилевська
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
10295