г р у д е н ь

Блакитноока

наступна зупинка — грудень остання з дванадцяти у голові мільйони незабутніх вражень ой, і все не згадати! найважливіше — наш чай із м'яти ще трішки — потяг прибуде остання станція — кінцева сподіваюся, хтось із нас щастя віднайде хоч біля серця наша фотокартка глянцева засніжило усе місто люблю зиму! хоч літо ще не відпускає замісити б медове тісто пряників напекти поки за вікном смеркає дивитися "сам удома" тримаючи тебе за руку наша любов така несвідома схожа на невідому хімічну сполуку © solenka

2021-12-11 17:08:21

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (3)

➒ ➊ ➊

Дуже, дуже гарно.

Відповісти

2021-12-11 17:14:52

Блакитноока

@➒ ➊ ➊ велике дякую!

Відповісти

2021-12-11 18:59:01

Подобається

Блакитноока

дякую!🤍

Відповісти

2022-01-02 20:45:31

Подобається

Інші вірші поета

ж о в т е н ь Осінь... літо та кохання Чаю?

Інші поети

Маргарита Чаленко

@marharyta

CVLD BLVVDED

@Zaharchuk_Arsen

Ella Verrremi

@verrremi

Схожі вірші

Всі

Я тебе по-справжньому кохала...

Вікторія Тодавчич

Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.

2209

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

5268