Те, що треба стерегти
Блакитноока
Колись, через десятки років, Коли читатиму усе, написане своїм пером, Я буду плакати й сміятись. Коли мене накриє хвиля ностальгії, І все спливе у пам'яті моїй - Кохання перше, цілі й мрії, І перемоги, і поразки. І думка знову лине-лине, Кудись далеко, вдалечінь... Минуле вже не повернеш, І жити ним не варт. Вчимось на власних помилках, І досвіду всі наберемось. Майбутнє те, що треба стерегти. Боротись та йти вперед. © Блакитноока
2021-01-29 21:01:04
9
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Ledi ПТАШКА #ОЛД #ТОК
💕🌸
Відповісти
2021-03-24 06:36:07
1
Блакитноока
@Ledi ПТАШКА #ОЛД #ТОК ❤️❤️
Відповісти
2021-03-24 06:57:54
Подобається
R E
Ай справді. Своє майбутне треба стерегти.
Відповісти
2021-07-10 20:10:03
1
Інші вірші поета
Море літо та кохання У трамваї Недосказ
Інші поети
K N
@Nata_Kuchera
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2399
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4689