поміж картин

Блакитноока

поміж картин та забутих вражень, аромату кави гіркої, нема портрету мого серед твоїх зображень, не розгледів у мені саме тої стікають сльози дощові, хмуриться небо — сіріє, сталеві емоції — неживі, я ж твоя квітка, яка з кожною секундою тліє забув, напевне, хоч і клявся, мене повік любити обіцяв, а потім злій, нечистій ти продався! немов по-своєму все обіграв чи то автор нашого життя подумав все переписати, повернути на сходинку повноліття, нові колізії додати ©solenka

2022-01-02 17:12:53

Інші вірші поета

Море Як гадаєш? з чистого аркуша т у р и с т

Інші поети

Doesnt Matter

@Doesntmatter

kamilionus_

@kamilionus_

Елена Слободяник

@Elena_Slobodianyk

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12757

وردةٌ قبِيحة

تُومِي.

و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟

3593