друже!
слухай, а ти ще не забув? мій друже, пам'ятаєш ще? поки наш поїзд не прибув, поки життя проживаємо краще, поки сенс ти зі мною збагнув мій друже, ти ще тут? найважче — обидві сторони медалі, зрозуміти б, який правильний маршрут, зрозуміти б, що чекає далі, зрозуміти б, аби не зайти у глухий кут, мій друже, як важко не здаватися, і що б там не було — нас знайде щастя, і що б там не було — варто без надії сподіватися, і що б там не було — поруч твоє зап'ястя, і що б там не було — так важливо усміхатися ©solenka
2021-12-25 18:33:48
10
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Блакитноока
дуже дякую! тішуся, що подобається!
Відповісти
2022-01-02 20:45:14
Подобається
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2214
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1897