друже!
Блакитноока
слухай, а ти ще не забув? мій друже, пам'ятаєш ще? поки наш поїзд не прибув, поки життя проживаємо краще, поки сенс ти зі мною збагнув мій друже, ти ще тут? найважче — обидві сторони медалі, зрозуміти б, який правильний маршрут, зрозуміти б, що чекає далі, зрозуміти б, аби не зайти у глухий кут, мій друже, як важко не здаватися, і що б там не було — нас знайде щастя, і що б там не було — варто без надії сподіватися, і що б там не було — поруч твоє зап'ястя, і що б там не було — так важливо усміхатися ©solenka
2021-12-25 18:33:48
10
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Блакитноока
дуже дякую! тішуся, що подобається!
Відповісти
2022-01-02 20:45:14
Подобається
Інші вірші поета
хто я для тебе? Життєвий урок ж о в т е н ь г р у д е н ь
Інші поети
Minyunsu3
@Minyunsu3
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Вікторія Тодавчич
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
2056
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5694