обожнювати
Блакитноока
Обожнювати старий мотлох, надаючи йому нового життя, бути на межі двох епох, шукаючи все нові відчуття Відвідати безліч країн, закохуючись у їхню красу, повернутися до рідних руїн, відшукавши домашню адресу Покорити найвищу гору, навіть не знаючи її історії, надавати перевагу фольклору, не маючи жодних знань у теорії Зустрічати о п'ятій світанки, обіймаючись з холодним вітром, грати з іншими в мовчанки, танцюючи зі сонця світлом. ©solenkа
2021-08-15 14:41:32
9
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Мілена_Мі
Атмосферно💫💫💫
Відповісти
2021-08-15 17:23:00
1
Блакитноока
@Мілена_Мі дякую!🦋
Відповісти
2021-08-15 17:37:28
1
Інші вірші поета
нумо божеволіти? ніхто не знищить Те, що треба стерегти Лише ти
Інші поети
mr leo
@gracefullypoetic
_Юпитер_
@_Cuddlies_
Схожі вірші
Всі
Моє диво
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1959
Закат декабря
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
2193