в і д в е р т о
Я писала про нього відверто, розфарбовуючи слова емоціями, поки світло не згасало повністю, а його на сцені зустрічали голосними оваціями, він же плутав мене із більшістю. Я писала про нього щовечора, пригадуючи присмак солоних губ, а кароокий говорив, що його буття — це відлуння невідомого автора, наївна сумнівалася, а він, вочевидь, ще той однолюб. Я писала про нього голосно, додаючи все яскравіші метафори, серце завмирало хвилинами, коли його дії виглядали пафосно, а мої дні з кожним подихом втрачали свої кольори. © solenka
2021-09-16 18:53:38
7
0
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2011
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4243