Самоспоживання
Серафім
Вони кохали, справді, так Я бачив вже таке кохання Що навіть молі крила змах Міг розпочати їх прощання Вони сміялись, мабуть, так Мабуть сміялись до нестями І поки я рахую такт Вони мінялися томами І звідси все в них почалось Що я не певна, я не здатна Що я не вмію - не збулось "А я лиш, крихітко, безтактна Не знаю, як кохать, еге ж Не знаю, як себе зцілити І хай небес не знаю меж Ти спробуй, мила, полюбити Все те нутро моє криваве Всю ту злютівшу глибочінь Ми побудуємо щось стале Ти тільки завтра відпочинь Сьогодні ми з тобою в купі А завтра - може вже і ні Ти не вловила, чи що, суті? Ми всі погрузли у брехні" Ти знову плачеш, моя мила Ти знову рвеш себе як шмата Таку людину полюбила Але не виявилась здатна Стерпіти ти її "любов" Стерпіти те її "кохаю" У мене в жилах стине кров Коли на вас я знов зітхаю Мені так страшно, так, мабуть Я дивлюся на це "кохання" І знову світиться мій путь Прямо у самоспоживання
2024-09-28 16:41:51
2
0
Інші вірші поета
Три зозулі з поклоном Раз в ніколи Молоко Вишня Яблуко Волошка Вагітні смертю
Інші поети
Haru Goyang
@AppelmoiSenpai
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4528
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4710