Каша з молоком
Серафім
Моїми же сльозами вмивайся хоч щоранку. Моїми же словами лікуй ти свою ранку. Моїми очинятами, дивися ти на світ: Де все для нас невпізнанне, усюди тут санксрит. Гарячими руками знімаєш з мене дерму. Гарячими ногами ступаєш по Едему. Не бачивши просвіту - назвати це все світлом Не вистачає сили, хоч ми і не просили. Хто ж ти моя мила, хто в пітьмі фігура? Звідки в тебе, мила, світла ця структура? Звідки в тебе крила, де ти їх украла? Тут немає правил, лиш солона правда. Лиш пішак у битві, ти, як неповнолітні, Шукаєш собі сенси, думки твої амбітні. І тихо на прощання "бувай" скажи будь ласка Ну ось кінець і титри, закінчилася казка.
2023-09-15 17:52:08
7
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Н Ф
Неймовірно чуттєво)
Відповісти
2023-09-15 18:07:26
1
Серафім
@Н Ф Дякую✨💜
Відповісти
2023-09-15 18:09:06
1
Інші вірші поета
Ти пішов (Яну) 2 Існування - не зовсім життя Анекдот 22:30
Інші поети
Anjali_ R
@rawatanjali949
MuSeqHar
@museqhar
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5690
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2357