Каша з молоком
Моїми же сльозами вмивайся хоч щоранку. Моїми же словами лікуй ти свою ранку. Моїми очинятами, дивися ти на світ: Де все для нас невпізнанне, усюди тут санксрит. Гарячими руками знімаєш з мене дерму. Гарячими ногами ступаєш по Едему. Не бачивши просвіту - назвати це все світлом Не вистачає сили, хоч ми і не просили. Хто ж ти моя мила, хто в пітьмі фігура? Звідки в тебе, мила, світла ця структура? Звідки в тебе крила, де ти їх украла? Тут немає правил, лиш солона правда. Лиш пішак у битві, ти, як неповнолітні, Шукаєш собі сенси, думки твої амбітні. І тихо на прощання "бувай" скажи будь ласка Ну ось кінець і титри, закінчилася казка.
15.09.2023
7
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Н Ф
Неймовірно чуттєво)
Відповісти
15.09.2023, 18:07
1
Серафім
@Н Ф Дякую✨💜
Відповісти
15.09.2023, 18:09
1
Схожі вірші
Всі
Я отпущу с временем дальше ...
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
2804
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1896