Мистецтво
Серафім
Мистецтво в тобі знаходжу я знову і знов Воно не лякаючись горя моїх оков Тягне руки до серця, прямо в його печаль Знаєш, а я заварив би нам міцно чай Додав трохи солі і ніжно тебе цілував Де ставити крапку? Який тут вийде фінал? Та плювати, до чорта рими і рівний ритм Я погоджусь навіть на те, що ми в пеклі згорим Навмання малюю позаду у тебе крила, Які ти сама в собі просто нещадно вбила Вирвала кожну пір'їнку пінцетом криваво-чорним Як боротись з бажанням своїм непереборним Показати тобі, що для мене ти світло, тепло, Що єдине зігріти у стужу зимову змогло Мистецтво в твоїй сильній руці у моїй руці Мистецтво на кожному міліметрі твоєму, лиці Мистецтво в твоєму погляді яскраво-сяйливому Грайливо-пінному, душевному та мрійливому Мистецтво це ти, мистецтво це я, це ми І доки мерехтітимуть світи, буду Я приходити до тебе, а до інших йтимуть горді Ти.
2024-07-21 20:01:23
1
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
R E
Муза — це страшна річ. Ніколи не знаєш у які глибини прірви вона тебе заведе. (Красиво, так, чорт забирай, красиво)
Відповісти
2024-07-21 20:38:50
1
Серафім
@R E Особливо в майже 12 ночі...
Відповісти
2024-07-21 20:48:46
1
Інші вірші поета
Покруч Самоспоживання Ілюзія Двічі народжений
Інші поети
Irynka Ukrainka
@irynkaukrainka
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2292
Я тебе по-справжньому кохала...
Вікторія Тодавчич
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
2006