Мистецтво
Мистецтво в тобі знаходжу я знову і знов Воно не лякаючись горя моїх оков Тягне руки до серця, прямо в його печаль Знаєш, а я заварив би нам міцно чай Додав трохи солі і ніжно тебе цілував Де ставити крапку? Який тут вийде фінал? Та плювати, до чорта рими і рівний ритм Я погоджусь навіть на те, що ми в пеклі згорим Навмання малюю позаду у тебе крила, Які ти сама в собі просто нещадно вбила Вирвала кожну пір'їнку пінцетом криваво-чорним Як боротись з бажанням своїм непереборним Показати тобі, що для мене ти світло, тепло, Що єдине зігріти у стужу зимову змогло Мистецтво в твоїй сильній руці у моїй руці Мистецтво на кожному міліметрі твоєму, лиці Мистецтво в твоєму погляді яскраво-сяйливому Грайливо-пінному, душевному та мрійливому Мистецтво це ти, мистецтво це я, це ми І доки мерехтітимуть світи, буду Я приходити до тебе, а до інших йтимуть горді Ти.
2024-07-21 20:01:23
1
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
R E
Муза — це страшна річ. Ніколи не знаєш у які глибини прірви вона тебе заведе. (Красиво, так, чорт забирай, красиво)
Відповісти
2024-07-21 20:38:50
1
Серафім
@R E Особливо в майже 12 ночі...
Відповісти
2024-07-21 20:48:46
1
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3897
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4482