Коханій
Хотів би лягти й просочитись в твої коліна Наче масло на сковорідці стати рідким Ти така красива, така жива і нетлінна, Просякнута смутком, силою, але поза тим Я шукаю тобі подібних, а їх немає Як нема й подібних очей серед сотні ночей Де знайти тебе справді мало хто знає Де шукати тебе... Мені не достатньо грошей, Щоб напасти на твій слід, як собака-шукач Щоб винюхати твій запах коханий до болю Заїла пластинка, зламався мій програвач Я мащу рани сіллю, а сам заливаюсь кров'ю Наливаюся кров'ю, як помідор на сонці Стаю сивим та млявим, наче мені вісім вісім Скажи, скільки мені ще йти й плутатись в твому волоссі? Скажи, скільки годинник буде тікати бісів? Скільки ще часу без твоїх вірних рук. Прожити без муки мені, кохана, не вдасться І кожного дня як вперше, в голові лиш "тук-тук" І я ніколи в житті перед смертю так не вагався Все через тебе. Чортове колесо крутиться Так само як крутиться моя голова біля тебе Стає рідним слово, втішною стає вулиця Всі ці вірші тобі, всі ці слова мені, але не для мене Тому що життя воно нескінченно мале Нескінченно дурне, нескінченно заповнене поле Я не знаю, які інтриги воно плете Але знай, з тобою хоч в саме пекло, хоч в синє море Хоча й плавать не вмію, хоча набагато слабший Хоча сонце вибухне на сотні малих часточок Для мене ти - та єдина. Мій серця стук геть інакший Ми з тобою як ручка і не її ковпачок Такі різні, але разом. Чорт чорт чорт чорт
2024-07-31 20:49:06
2
0
Схожі вірші
Всі
Закат декабря
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
2520
Неловкость в улыбке рассвета
Застыли на окошке вечерние узоры И снова мокрый дождик под лёгкий ветерочек , Без красок сонный кофе под пару твоих строчек .. Меня лишь согревает тепло твоих улыбок , Что заглушает холод давно проникших смыслов , А завтра снова будет тяжёлый понедельник, Но знаю ,что с тобою не страшен даже вечен , На сердце оставляя хорошим настроеньем , Сначала начиная срок время скоротечен Лишь парой фраз в инете, Мне брошенных с приятным воскресеньем...
39
2
3347