Ох ці поети
Серафім
Ох ці поети, дурні створіння, на жаль Кожне кохання своє оспівати властиві Кожен не може пройти повз несамовитих краль І не сказати їм компліменти, що здаються простими Дивний люд ці поети, все пишуть свої вірші Що забудуть вже завтра, для інших лишивши скарб Я б віддав би тобі їх усі, кохана, усі Як віддав би залишок сили зі своїх надр Ох поети, щадіть ви коханих мужів і дам І прокльони кидайте в слід всім колишнім Поки кришка гробу не просвестить своє "бам" Поки вам не зустрітись з дурненьким всевишнім Кохайте своє теперішнє, бо таке воно Цінніше ніж всі скарби цього згнившого світу Заливаючи в горло бензин і холодне вино Доля вам: чекати з грудей своїх квіту.
2024-07-21 20:25:07
1
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
R E
"Дивний люд ці поети, все пишуть свої вірші": звиняйте на неточному цитуванні, але зачіпило. Бо на те вони й дивний люд, що без своїх віршів ніяк не можуть навчитися _дихати_. І вже не знаєш "Хто (що) нами пише?"
Відповісти
2024-07-21 20:36:41
1
Серафім
@R E Згоден)))
Відповісти
2024-07-21 20:48:19
1
Інші вірші поета
Каша з молоком Зі мною все добре (Чесно) Стіни німі Сльози німі
Інші поети
Carla Gaona
@KuroShiro
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2523
La lune
Nadine Tikhonovitch
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1417