Ти пішов (Яну) 3

Серафім

Ти пішов подалі ніж в нікуди Як мені до тебе дотягтись? Тут ні Біблія, ні ваші чорт Талмуди Нафіга вони мені здались? Тільки б далі, а не забуття Мені страшно. Запах, доторк рук Найбільш ніжні за моє життя Найбільш теплий твого серця стук Я б хотів до нього доторкнутись І зігрітись раз і назавжди Всім єством до нього пригорнутись Наче ми єдине ціле. Розкажи Ну як ти? Як же та любов Та що є яскраво-пламениста Увійшла спокійно в мою кров Так, що інша просто стала прісна Несмачна, гидотна рідина Наче ртуті літр вона ввібрала Я скучаю, милий, та пора Ти заходь, хоча, завжди я мала Але зараз, я тебе чекаю І лягаю спати з побажанням Я тебе зустріти мушу, маю З ніжним колисковим позіханням

2024-09-22 19:21:08

Інші вірші поета

От би вбити себе прямо цим олівцем Бігодоріжка Нічия Пам'ятай

Інші поети

Corry T'Erickson

@Corry_T_Erickson

Іринка Диняк

@pyshustik

Veronika Yupyn

@Veronika_Yupyn

Схожі вірші

Всі

Тишина ночного неба

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот

3998

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12937