Покруч

Серафім

Нас не стало, нас не було. Не було Наче цукор на дні гарячого чаю. Нас помішували, та чи треба воно Коли зовсім тебе я не знаю? Я не знаю слова, я не знаю умінь. Ти для мене наче закрита книжка. Мені страшно, що ти мабуть влучила в ціль... І мого гробу закриється кришка. Посміємося разом над мóїм гниттям! Порадіємо разом чужій скорботі! Наче все це придумано злісно життям, Що зайобане так на роботі. Так зайобане, що пакостить просто всім. Так зайобане, що останню надію забрало. Немає сім'ї, лишень в мене є сім Без я, а кохання, що бýло - зав'яло. Розірви ж на шматки, я просто твоя. Розірвуся на сотні маленьких шмат. Не подумай, ми це - небо й земля. Я покажу тобі, мила, шах і мат. Ти казала, що хочеш життя зберегти? Ти хотіла бути зі мною поруч? НУ ТАК ДЕ ТИ ЧОРТ ЗАБИРАЙ ДЕ ТИ. Покруч. Покруч. Покруч. Покруч.

2024-10-24 18:06:59

1

0

Схожі вірші

Всі

Нарисую солнышко :)

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Нарисую тебе яркое солнышко Оно будет светить когда грустно Освещая тёмные комнаты , Одиночества твоего уголка звука... Даже если окажется за окном дождик, Ты не будешь один словно сломлен, Оно будет светить лишь напротив Теплотою уюта мнимой заботы Может это какая то мелачь Или просто светлый рисунок , Но он все ж нарисованный мною Для тебя от приятного чувства ... И лучами жёлтых карандаша линий , Коснусь твоего уголка глазок , Чтобы перестал хмурится криво От нахлынувших эмоцией красок Как подарок пусть станет взаимным , Без излишних слов предисловий Моих крепких объятий визита Нежноты оттенков жёлтого тонна ...

42

1

2282

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

49

14

1453