Покруч

Серафім

Нас не стало, нас не було. Не було Наче цукор на дні гарячого чаю. Нас помішували, та чи треба воно Коли зовсім тебе я не знаю? Я не знаю слова, я не знаю умінь. Ти для мене наче закрита книжка. Мені страшно, що ти мабуть влучила в ціль... І мого гробу закриється кришка. Посміємося разом над мóїм гниттям! Порадіємо разом чужій скорботі! Наче все це придумано злісно життям, Що зайобане так на роботі. Так зайобане, що пакостить просто всім. Так зайобане, що останню надію забрало. Немає сім'ї, лишень в мене є сім Без я, а кохання, що бýло - зав'яло. Розірви ж на шматки, я просто твоя. Розірвуся на сотні маленьких шмат. Не подумай, ми це - небо й земля. Я покажу тобі, мила, шах і мат. Ти казала, що хочеш життя зберегти? Ти хотіла бути зі мною поруч? НУ ТАК ДЕ ТИ ЧОРТ ЗАБИРАЙ ДЕ ТИ. Покруч. Покруч. Покруч. Покруч.

2024-10-24 18:06:59

Інші вірші поета

Їбане життя Про кохання Не бути Бігодоріжка

Інші поети

Твой человечек

@lania

Мариам Алекс

@MariamAleks

عاشق الصعاب

@yafooz_killer

Схожі вірші

Всі

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

102

16351

وردةٌ قبِيحة

تُومِي.

و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟

3201