Покруч
Нас не стало, нас не було. Не було Наче цукор на дні гарячого чаю. Нас помішували, та чи треба воно Коли зовсім тебе я не знаю? Я не знаю слова, я не знаю умінь. Ти для мене наче закрита книжка. Мені страшно, що ти мабуть влучила в ціль... І мого гробу закриється кришка. Посміємося разом над мóїм гниттям! Порадіємо разом чужій скорботі! Наче все це придумано злісно життям, Що зайобане так на роботі. Так зайобане, що пакостить просто всім. Так зайобане, що останню надію забрало. Немає сім'ї, лишень в мене є сім Без я, а кохання, що бýло - зав'яло. Розірви ж на шматки, я просто твоя. Розірвуся на сотні маленьких шмат. Не подумай, ми це - небо й земля. Я покажу тобі, мила, шах і мат. Ти казала, що хочеш життя зберегти? Ти хотіла бути зі мною поруч? НУ ТАК ДЕ ТИ ЧОРТ ЗАБИРАЙ ДЕ ТИ. Покруч. Покруч. Покруч. Покруч.
2024-10-24 18:06:59
1
0
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
44
34
8190
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12311