Могила
Серафім
Зламай мої кістки ніби вони лиш сірники. Застав приклонятись тобі і клянчити участі. Якби я не мав такої пекучої везучості Бачити тебе кожного дня, я би як двірники Згріб усе листя: згадки про тебе, спогади. Пішов би своєю дорогою кинувши здогади. Йшов би і думав, що одиноке життя. Та в осяянні, під приводом каяття Забіг би до церкви, може. А може і ні. Скоріше пішов би на могилу до діда. Сказав би: програв я у цій війні. Чекає на мене могила.
2023-09-01 18:43:00
4
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Н Ф
Так, така "везучість" пече до чортиків
Відповісти
2023-09-01 18:59:58
1
R E
Чорт, я не знаю що, але він шось в глибині душі торкає і відпустити не можеш
Відповісти
2024-01-03 21:28:48
1
Інші вірші поета
Їбане життя Молоко Вишня Яблуко Волошка Покруч Каша з молоком
Інші поети
ttairus
@ttairus
安德烈
@aandrew
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3830
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1928