Могила

Серафім

Зламай мої кістки ніби вони лиш сірники. Застав приклонятись тобі і клянчити участі. Якби я не мав такої пекучої везучості Бачити тебе кожного дня, я би як двірники Згріб усе листя: згадки про тебе, спогади. Пішов би своєю дорогою кинувши здогади. Йшов би і думав, що одиноке життя. Та в осяянні, під приводом каяття Забіг би до церкви, може. А може і ні. Скоріше пішов би на могилу до діда. Сказав би: програв я у цій війні. Чекає на мене могила.

2023-09-01 18:43:00

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Н Ф

Так, така "везучість" пече до чортиків

Відповісти

2023-09-01 18:59:58

R E

Чорт, я не знаю що, але він шось в глибині душі торкає і відпустити не можеш

Відповісти

2024-01-03 21:28:48

Інші вірші поета

Пам'ятай Фу Ту Ризм Коханій Сльози німі

Інші поети

Mira

@mira_sama

Lincevskaia_16_17

@Lincevskaia_16_17

Upavshii_Zakat

@Upavshii_Zakat

Схожі вірші

Всі

Я тебе по-справжньому кохала...

Вікторія Тодавчич

Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.

2077

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

2888