О, Яне...

Серафім

Тобі боліло, я знаю, знаю... Так важко було про те сказати. І страшно навіть мені уявити, як було важко тобі вставати. Як було важко мені усміхатись, як було важко любити мене. Я просив тебе не здаватись, і казав, що усе мине. Згине біль, згине страх і тепліше, милий, так, настане весна. Зараз, я знайду лише в віршах твій початок. Тебе - нема. Так мало, мені так мало тебе, твого теплого до мене звертання. Коли ж уляжеться мій біль? Коли я зможу прокинутись зрання Побачити місто, що є моїм, побачити маму, що є моєю. Побачити тата, якого люблю. Побачити світ з моєю сім'єю... Мені так страшно... Мені так болить. Будь ласка візьми мене з собою. Нехай вже буде кінцева мить. Будь прокляте все це життя чумою. Я так втомився благати тебе... А ти все йдеш, у снах йдеш від мене. О, Яне, я так хочу до тебе... О, Яне, я так хочу до тебе.

2024-09-21 18:35:35

1

0

Схожі вірші

Всі

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

38

4

5910

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

42

3

2565