О, Яне...
Тобі боліло, я знаю, знаю... Так важко було про те сказати. І страшно навіть мені уявити, як було важко тобі вставати. Як було важко мені усміхатись, як було важко любити мене. Я просив тебе не здаватись, і казав, що усе мине. Згине біль, згине страх і тепліше, милий, так, настане весна. Зараз, я знайду лише в віршах твій початок. Тебе - нема. Так мало, мені так мало тебе, твого теплого до мене звертання. Коли ж уляжеться мій біль? Коли я зможу прокинутись зрання Побачити місто, що є моїм, побачити маму, що є моєю. Побачити тата, якого люблю. Побачити світ з моєю сім'єю... Мені так страшно... Мені так болить. Будь ласка візьми мене з собою. Нехай вже буде кінцева мить. Будь прокляте все це життя чумою. Я так втомився благати тебе... А ти все йдеш, у снах йдеш від мене. О, Яне, я так хочу до тебе... О, Яне, я так хочу до тебе.
2024-09-21 18:35:35
1
0
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2657
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5721