Раз в ніколи

Серафім

Така любов буває раз в ніколи Все дивувувся я її нутру Твої слова - повзли крізь всі кордони І випадали в осад у пітьму І опадали листям жовтоцінним По осені, по літу та весні Ми разом в диклофосі тихо квітнем І умиваємось у ртутній ми росі Ми думаєм про сенси, але мало Ми хочемо життя? Та мабуть ні Ми вже давно суцільна рана І вже давно забули, що на дні Одні, закопані та заживо пришиті До крові, що прилипла до землі Ми ловимо метеликів, як миті Аби вони не бавились в імлі Я посміхаюсь, мені все байдуже Окрім тебе, окрім твого тепла Мені так пригорнутись треба дуже До рідного, коханого чола Така любов буває раз в ніколи Бо я не вмію справді так любить Під шкіру ти, мені тебе вкололи І мабуть тільки так я зможу жить

2024-07-21 20:47:40

Інші вірші поета

От би вбити себе прямо цим олівцем Зима ... Про мурашку (Осіннє)

Інші поети

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

@tatanapigan

bas_mala

@bas_mala

Raven_Hair

@Raven_Hair

Схожі вірші

Всі

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

6015

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

2951