Зима
Серафім
Скляними очима дивлюся тобі в лице. Я сотні життів тому бачив його і вивчив. І не підібрати із тисячі слів слівце, Так само як не підібрати для тебе віршів. Мені не сказати тобі, як серце болить. Печаллю омите й обкусане іклами злими. Якби ж то чужими, якби ж то було чужими... Та навіть з машиною часу не верну цю мить. Мені більше не страшно у темряві. Крадькома Я думаю, як би побачити крізь вікно Хоч краєчком, хоч клаптиком, того чола, Що я так любив, хоч і гниле воно. Хоч черви проїли кожну букву твого ім'я. Хоч боляче згадувати кожну щасливу мить. Хоч я плював з високої башти на це життя. Хоч і бажання вернутись до тебе давно вже спить. Я продовжую чути твій голос і плач уві сні. Я продовжую переживати, страждати, корити. Я не знаю, як би я вижив з тобою у цій зимі. Але без тебе я точно не зможу в ній жити.
2024-01-03 19:46:17
6
0
Інші вірші поета
Існування - не зовсім життя Ти Ти пішов (Яну) 2 Квітковий режим
Інші поети
Princess Girl
@Princess_life
Asker Nerys
@Asker_Nerys
Схожі вірші
Всі
Question 1?/Вопрос 1?
shadowlinxxx morgan
The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx
45
8
4521
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1976