Зима
Скляними очима дивлюся тобі в лице.
Я сотні життів тому бачив його і вивчив.
І не підібрати із тисячі слів слівце,
Так само як не підібрати для тебе віршів.
Мені не сказати тобі, як серце болить.
Печаллю омите й обкусане іклами злими.
Якби ж то чужими, якби ж то було чужими...
Та навіть з машиною часу не верну цю мить.
Мені більше не страшно у темряві. Крадькома
Я думаю, як би побачити крізь вікно
Хоч краєчком, хоч клаптиком, того чола,
Що я так любив, хоч і гниле воно.
Хоч черви проїли кожну букву твого ім'я.
Хоч боляче згадувати кожну щасливу мить.
Хоч я плював з високої башти на це життя.
Хоч і бажання вернутись до тебе давно вже спить.
Я продовжую чути твій голос і плач уві сні.
Я продовжую переживати, страждати, корити.
Я не знаю, як би я вижив з тобою у цій зимі.
Але без тебе я точно не зможу в ній жити.
03.01.2024
6
0