Анекдот

Серафім

Знаєш, милий, я бачив Будду Він проходив повз крадькома І я брехати тобі не буду Він сказав, що його нема Він сказав, що шуньята - лиш міф І в потоці свого божевілля Він створив це стан, бо він міг Прямо так, всередині застілля Прокричати Богу й Аллаху Що шуньята - відкритість, ніщо Вони пхали йому в рота вату І казали йому: "що що? Не врятуєш ти душі смертних Не воздаш ти за їх гріхи Ти не вловлюєш стан інертний Ти не бачиш материки Ти не знаєш, що дійсно мука, Що лиш вигадка". "Та як? Я ловлю вас краєчком вуха Ви для мене просто маяк, Що світитиме - потім згасне Ви не варті моїх промов" Ліхтарі, розбиваються, власне Як відкритість усіх їх розмов "Це все смішно і так банально Досягнути Нірвани? А сам? Кажеш всюди ти? Це провально І який буде твій фінал?" Анекдот: прошли повз і Будда І злий Бог, і навіть Аллах І я бачив їх, так, ніби брудно, Але все ж, відкрив альманах І для тебе, мій друже, пишу І для тебе закінчую вірш Я в Нірвану тебе не пущу І на зустріч з ними - тим більш. P.s Присвячується моєму другу і соратнику, буддисту і просто чудовій людині Рокс https://www.surgebook.com/rocks_eyha

2024-07-24 20:58:16

3

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

R E

Ахахапзхщ, дякую сестро, це прекрасно. (Шяка-сама на фоні🤌)

Відповісти

2024-07-24 20:59:19

1

Серафім

@R E Все для тебе :*

Відповісти

2024-07-24 20:59:46

1

Схожі вірші

Всі

Я тебе по-справжньому кохала...

Вікторія Тодавчич

Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.

42

15

2019

Разве сложно сказать...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...

53

16

3973