Коли дощ пробирає
Коли дощ пробирає до нитки,
Коли джинси брудні від калюж,
Не дивися на мене докірно,
Мого щастя, молю, не паплюж
Коли вітер заплутав волосся,
І від холоду пальці тремтять,
Не свари, мені вперше вдалося
За цей рік лицем зливу піймать.
Коли сутінки впали на плечі,
Заховавши мій з тінню танок,
Не питай, де носив мене вечір,
Хоч рюкзак мій, напевно, промок.
Коли голос захрипнув від співу
І довірених грому віршів,
Не давай волю марному гніву,
Що часом у душі твоїй тлів.
Коли пісню кричу, що є сили,
Коли мовчки вглядаюся в даль,
Не займай, не зрізай мої крила,
Якщо навіть в них видно печаль.
Коли сльози ховаю від світу,
Коли нишком блукаю між слів,
Не втішай - хоч лише із графіту,
Але шлях цей в мені не зотлів.
Коли зникла з суспільних радарів,
Коли ніч пролітає без сну,
Не шукай більш слідів від ударів
Чужих реплік. З пліч попіл струсну.
15.11.2020
11
2