Не повернуся
Пістрять вогнями вікна й ліхтарі, Спішать додому змучені обличчя. Ну що ж, давай між нас заключимо парі, Що не моє це місто і сторіччя. Гудуть машини, спека не спадає, І молодь рве на дрібне шмаття тишу. Мене ніхто серед цих вулиць не чекає, Я просто йду і своїм світом дишу. Рутинний день - таких було не мало, А ще один такий же завтра буде. Моя свідомість з болем підняла забрало, Постоїть мить й до себе знов відбуде. Рюкзак на плечі, в ньому все, що треба. Прощальних слів нікому не пишу. В комфорті й благах зникла будь-яка потреба, А душу рве на волю, тож спішу. Ось скоро край, я стану на дорогу, На розвитку міраж не оглянуся. Піду подалі від чужих бездушшя й смогу. Забуду. Утечу. Не повернуся.
2019-09-10 04:38:17
4
0
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
5182
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
5365