Ми йшли разом

Есмеральда Еверфрі

Ми йшли разом, і кожен у свій бік. Здавалося б, ось я - лиш руку простягни. Та це ілюзія і видимість, яка, однак дає нам сили далі йти. Що бачиш ти, він чи вона? Через який етюд чия проходить стежка у цю мить? У мене тиша, попіл й хмарні небеса... Похмуро? Мертво? Кроку не спинить... Яка у кого ціль? Яку ціну заплачено за карту до мети? Чи не втрачаємо себе так заодно? Та за спиною лиш горять мости... Горять вони і відчувати жаль, я ніби й мушу, та нема за чим: Даремний поспіх, смертний трунок, біль - їх жар мостів перетворив у дим. Свій кожен крок роблю на страх і ризик, не знаючи, що далі жде в пітьмі, Та це все вибір, і ціна терпима - гірка реальність направляє в сні. Тривожний шепіт вітру в голові доповнює ритмічний серця стук: Мій світ помер, чужі світи підуть, і так допоки не загине звук...

2019-06-26 18:30:13

5

0

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12828

Я тебе по-справжньому кохала...

Вікторія Тодавчич

Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.

42

15

2167