Ми йшли разом

Есмеральда Еверфрі

Ми йшли разом, і кожен у свій бік. Здавалося б, ось я - лиш руку простягни. Та це ілюзія і видимість, яка, однак дає нам сили далі йти. Що бачиш ти, він чи вона? Через який етюд чия проходить стежка у цю мить? У мене тиша, попіл й хмарні небеса... Похмуро? Мертво? Кроку не спинить... Яка у кого ціль? Яку ціну заплачено за карту до мети? Чи не втрачаємо себе так заодно? Та за спиною лиш горять мости... Горять вони і відчувати жаль, я ніби й мушу, та нема за чим: Даремний поспіх, смертний трунок, біль - їх жар мостів перетворив у дим. Свій кожен крок роблю на страх і ризик, не знаючи, що далі жде в пітьмі, Та це все вибір, і ціна терпима - гірка реальність направляє в сні. Тривожний шепіт вітру в голові доповнює ритмічний серця стук: Мій світ помер, чужі світи підуть, і так допоки не загине звук...

2019-06-26 18:30:13

5

0

Схожі вірші

Всі

Печаль прячется в словах

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...

50

12

3755

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11394