Ми йшли разом
Есмеральда Еверфрі
Ми йшли разом, і кожен у свій бік. Здавалося б, ось я - лиш руку простягни. Та це ілюзія і видимість, яка, однак дає нам сили далі йти. Що бачиш ти, він чи вона? Через який етюд чия проходить стежка у цю мить? У мене тиша, попіл й хмарні небеса... Похмуро? Мертво? Кроку не спинить... Яка у кого ціль? Яку ціну заплачено за карту до мети? Чи не втрачаємо себе так заодно? Та за спиною лиш горять мости... Горять вони і відчувати жаль, я ніби й мушу, та нема за чим: Даремний поспіх, смертний трунок, біль - їх жар мостів перетворив у дим. Свій кожен крок роблю на страх і ризик, не знаючи, що далі жде в пітьмі, Та це все вибір, і ціна терпима - гірка реальність направляє в сні. Тривожний шепіт вітру в голові доповнює ритмічний серця стук: Мій світ помер, чужі світи підуть, і так допоки не загине звук...
2019-06-26 18:30:13
6
0
Інші вірші поета
Наступний крок Дощовий Чи чуєш? Не повернуся
Інші поети
Anasteicha Rein
@Anasteicha_Rein
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
10
3186
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
37
4
4307