Десь в області серця...
Десь в області серця росте порожнеча, В голові б'ється птахою: «Невже це - кінець?» І знову даремна з реальності втеча: З довіри межі все ж упав мій стілець. Буремне життя не сповільнює ходу, Не виправить курс, хоч ти плач, хоч не плач. На зміни чиюсь не запитує згоду: Твої це суддя, захисник і палач. Рух вперед чи назад? Кудись йду чи лечу? Мені кожен здобуток на промах став схожий. І проблеми не завжди пройти по-плечу, Та підмоги не дасть перший-ліпший прохожий. Запихаю назад гіркоту і біль втрати - Тиск емоцій всі норми давно перескочив. Причина душевних чорних дір - ґрати; Ефект мертвих зон моє Я оточив. Діамантову міць людям не осягти, І себе закувати нам в камінь ніяк... Зрозуміти себе до кінця не змогти, Доки розум від старості ще не побляк.
2019-05-09 09:50:47
6
0
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
70
4
10904
Без вагань
Ми летіли в всесвіт без вагань, Залишивши цей світ сам. Без космічних почуттів, Світ в твоїх очах згорів. І я не я, і ти не ти, Ми залишились в самоті...
60
3
8341