Блог
Всі
Вірші
Всі
24.08.
утікати з дому,
акуратно зачинивши за собою двері.
утікати з міста,
акуратно розклавши спогади по полицях.
я не віддаюся людській манері
і ненавиджу похмурі лиця.
забуваю про світ, будучи наодинці
так само, як ви забуваєте про елементарні речі.
ми - чужинці,
проте однаково намагаємося зігріти чиїсь плечі.
5
0
473
весна болісно ламає спогади
ці події, які ми вважали такими важливими,
перетворилися там у звичайний попіл.
дотики рук уже не здаються п'янкими
і тільки слова схожі на безкінечний обстріл.
вперше весна так болісно ламає спогади,
які рвуть з-під шкіри вени.
ці теплі погляди
уже ніколи не будуть говорити про щось шалене.
пальці не пам'ятатимуть до болі знайомих рук,
а біль ділитиме дійсність на сотні розлук і на людей, що відходять у вічність.
але наперекір усьому
все існуватиме до тих пір, поки я буду про це пам'ятати.
(я так і не змогла повірити, що спільне у нас тепер тільки небо,
лише його у нас не можуть відібрати).
3
0
449
