24.08.
Софія Весна
утікати з дому, акуратно зачинивши за собою двері. утікати з міста, акуратно розклавши спогади по полицях. я не віддаюся людській манері і ненавиджу похмурі лиця. забуваю про світ, будучи наодинці так само, як ви забуваєте про елементарні речі. ми - чужинці, проте однаково намагаємося зігріти чиїсь плечі.
2018-05-03 11:43:19
5
0
Інші вірші поета
ми весна болісно ламає спогади пожежа тисячі холодних зим
Інші поети
Cristina Zemba
@Cristina_Zemba
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2263
I Saw a Dream
Ілва Стрілецька
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
16219