Дедлайни
Я закрила усі дедлайни, хоч, можливо, якісь постскрипт. Коли зовсім нема бажання щось робити - лиш мовчки в крик Й діалоги вести з собою (бо ж заткнути ~себе~ - ніяк) То байду́же, що вже хоч якось, до кінця доскакав, не вкляк. Ось тут маю книжкові стоси, що, от точно, колись читну, Бо ж уявні світи звабливі та я часто у них живу Й маю більші у тому навички ніж, напевно, ~нормальний~ хтось, І натомість з ~нормальним~ соціумом у нас якось... ну... не зійшлось. В мене мрій і бажань зібралося, що хватило б на два життя (Й тих - ельфійських, бо ж ~усе й завжди~ тре освоїти ~допутя~) Та й наснаги хоч щось почати з тої кучі давно нема - Я люблю дерев'яну осінь, та навколо ятрить зима. Сон кружляє довкола й знову не дається до мóїх рук (Або ж я не здаюсь допоки текст в очах не здвоївся, вщух) Із шкідливих - то звички спати п'ять годин (десь та й відісплюсь), Забувати поїсти й думати, що колись я з цим ~розберусь~.
2023-02-27 21:44:59
7
0
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4525
Пóдрузі
Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.
48
12
3096