Буденність
Есмеральда Еверфрі
Будні... Такі сірі, сумні, паскудні. Сіро-білі, Ледь помітні на життя тілі. Спроби Мої звільнитися від цієї роби. Не смілі Кроки до заповітної цілі. І нащо Живе у світі оце ледащо, Та сотнями Мруть ті, хто воює з злигоднями? Так втомлює, Коли тобі в душу Доля плює. Здається, Що щастя ніколи не повернеться. І часом Вважаєм себе найнижчим класом. А справді Потрібно лиш глянути правді В очі, Такі темні, але тепло-дівочі. Що скажуть: Ти життя зрозумій лиш суть. І знай: Лиш від тебе залежить твій рай. Буденність Не означає самозреченність І завжди Можеш змінити життя акорди. Бо будні Лиш для тих людей будуть паскудні, Хто вважає, Що в житті їх вже щастя немає.
2018-10-18 07:11:47
8
0
Інші вірші поета
Дощовий Танець душі Опівнічні запитання Провулок творчості
Інші поети
Сергій
@sushko18
Veronika Yupyn
@Veronika_Yupyn
Схожі вірші
Всі
У серці...
Катерина Данилевська
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
109
16
9558
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11394