Клубок протирічч
Есмеральда Еверфрі
Вважаю я себе клубком із протирічч, Немов би у мені сплелися день і ніч, І хоча зовні наче я спокійна, Та поведінка моя зовсім не постійна. Сьогодні мене бачиш льодяною, В собі закритою і стриманою, А завтра вже немов вогонь горю - Свої емоції ніяк я не спиню. Буває, що й сама себе не розумію: То жаром, то холодом навколо себе вію. Не можу визначити: ким же бути? І як себе мені змогти збагнути? Отак іду я по життю, іду лише вперед І знаю, що в майбутньому є перець і є мед. І також вірю: ця життєва ненормалія - Дуже корисна і весела аномалія.
2018-05-17 16:14:53
11
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Misha McCaffrey
Останні рядки особливо чудові)
Відповісти
2018-07-28 13:53:55
Подобається
Есмеральда Еверфрі
Дякую)
Відповісти
2018-07-28 16:04:18
Подобається
Інші вірші поета
Дарма Стримати Ідейний батл Легке перо змінив тепер есток
Інші поети
Lili
@Liliun
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
84
0
3586
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
82
2
3306