Небесний малюнок

Andrii Katiuzhynskyi

На синім, на блакитнім полотні З рожевих, білих, багряних, жовтих фарб Господь майстерним розчерком пера Малює візерунки неземні. Й нездатний я - людина смертна Малюнки трактувати ці і письмена, Милуюсь тільки - от так дивина: Зенітних акварелей гра на небесах поверхні.

2020-10-13 04:51:09

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Andrii Katiuzhynskyi

Дякую, якщо Він даватиме наснаги, то так обов'язково і буде!

Відповісти

2020-10-13 05:21:43

Подобається

Інші вірші поета

Обличчя-імена Гавайська легенда про червону квітку Півмісяць в небі Прийдуть нові творці, нові пророки

Інші поети

NieMi

@NieMi

Veronika Gold

@Goldenbum

_Maksym_

@_Maksym_

Схожі вірші

Всі

Сумую без тебе

Вікторія Тодавчич

Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.

1703

Закат декабря

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...

1646