Загибель сталкера

Andrii Katiuzhynskyi

Він пам'ятає запах конвалій... Сни - як відбитки інших реалій: Сниться йому майже кожної ночі Блакитноокий білявий хлопчик... Він пам'ятає: грому розкати, Батьківську хату, ясень крислатий, Жовтий диск сонця в неба блакиті, Стару дорогу, підводами биту... Третя доба. Не вдається заснути, Крутиться, стогне - мов випив отрути; Наче агати, чорні очі тужливі Будять сред ночі зором звабливим... Хто ж та дівчина? Що то за зірка? Де ж та хатина: існує чи зникла? Хто він той хлопчик?.. В нього - мольберт? - Білих конвалій малює букет!.. Шоста доба. Води ні краплини, Де не поглянь - скрізь пейзаж негостинний: Чорне каміння, червоний пісок, Розбитий, зламаний човник "Восток"... Цей заблукалий Всесвіту гість - Мешканець зоряних дальніх обійсть; Він зламав ногу, люди пропащі Кинули сталкера напризволяще... Сьома доба. Життя сонце заходить, Пам'ять вертаючись - з розуму зводить: Дівчина та - це кохана дружина, Хлопчик з мольбертом - тінь його сина... Світанок пригод шукача поховає, Він полюбляв запах конвалій... Син цю могилу колись віднайде - Білі конвалії до ніг батька вкладе. Смерть сталкера Перевод с украинского языка Ландышей запах - запах весны... Чужой отпечатки реальности - сны: Снится ему - заснёт только лишь - Голубоглазый светлый малыш. Помнит весенние он грома расскаты, Ясень ветвистый, отцовскую хату, Жёлтый диск солнца в небес синеве, Следы от подвод на зелёной траве... Третьи сутки. Не спится - стеклянный взгляд, Бредит и стонет - как будто бы принял он яд; Словно агаты, печальные черные очи Сталкера будят, манят к себе среди ночи. Кто же та девушка? Что за светило? Есть ли та хата - или уж сгнила? Кто тот ребенок?..- Держит мольберт? - Ландышей белых рисует букет!.. Сутки шестые. Ни капли воды, Только повсюду лишь знаки беды: Черные камни, красный песок, Разбитый вдребезги корабль "Восток". Странник - он, заблудившийся Космоса гость - Странствовать много ему довелось; Он сломал ногу, злобные люди Сталкера бросили - Бог их осудит. Сутки седьмые. Приближается Тьма. Память вернувшись - сводит с ума: Девушка та - жены образ светлый, Тень его сына - мальчик с мольбертом. Наступит рассвет - и не будет уж страха, Он так любил ландышей запах... Эту могилу отыщет сын сам - Ландыши белые к сталкера лягут ногам.

2020-12-20 07:35:28

12

22

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (22)

Esther Rosenberg

Черт, как-то даже грустно стало после прочтения. Вы большой молодец, что написали вариант на русском с рифмой, как положено, а не просто дословный перевод. Вот честно, прям спасибо. Читать одно удовольствие. #читаем_стихи

Відповісти

2021-03-15 18:16:59

2

Andrii Katiuzhynskyi

@Esther Rosenberg Благодарю Вас, всегда приятно, когда кто-то читает твои стихи и даёт позитивную оценку!

Відповісти

2021-03-15 18:33:54

1

Светлана Пилюк

Замечательны оба варианта, но, конечно же, мне украинский ближе. Как же зіронька звучит по отношению к любимой тепло, ласково, нежно. А какая колоритная цветовая гамма! Браво!

Відповісти

2021-03-17 00:21:03

1

Схожі вірші

Всі

" Вздох неба "

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶

39

4

3339

Недоречне (UA)

Ай

жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?

46

5

2086