Що буде завтра?
Andrii Katiuzhynskyi
Ковток вина, солодкий аромат дурману, Блакитних синь очей чи день життя останній? Що завтра приготує доля-аравана?- Ти пристрастей не матимеш - коли досяг нірвани! Аравана - риба, яка полює на комах, вистрибуючи із води
2021-02-16 07:54:47
5
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Velles
Очень красивое, ну очень красивое!
Відповісти
2021-02-16 10:30:37
1
Andrii Katiuzhynskyi
@Velles Благодарю Вас за оценку!
Відповісти
2021-02-16 10:32:11
1
Andrii Katiuzhynskyi
Дякую за оцінку!
Відповісти
2021-02-16 17:00:47
Подобається
Інші вірші поета
Пісня весни Пам'яті одного поета Inscription on a knight's grave Занедбаний млин
Інші поети
Wanter
@chees
beccabuchmann
@beccabuchmann
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
5297
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12987