Із бесід з мудрецями
Andrii Katiuzhynskyi
- Давно в тебе, мудрець, я запитать хотів - Хто той, що бог чи син богів? І сумно відповів мені мудрець: - Бог той, хто віда помисли людських сердець! - А ще хотів тебе, мудрець, спитати - Скажи, чи можна богом стати? Мудрець мені спокійно відповів: - Бог той, хто себе побороть зумів! - Скажи мені, мудрець Адіше, Хто із богів вселенських найсильніший? - А найсильніший з них, адепте, власне - Той, хто себе готовий на вівтар покласти!
2021-01-12 06:02:18
6
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Andrii Katiuzhynskyi
Дякую, радий, що сподобалося!
Відповісти
2021-01-12 09:17:54
Подобається
Andrii Katiuzhynskyi
Вже зроблено, пані:-)
Відповісти
2021-01-12 09:19:34
Подобається
Інші вірші поета
Півмісяць в небі Кібернетичне безумство Дракон Ізмір Під враженням від репродукції Босха
Інші поети
Lady K
@lady_k
Une petite fourmi
@UneFourmiEcrivaine
Схожі вірші
Всі
Тени собственного сердца ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
1929
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4999